УКР | ENG




Партнери та друзі


Головний партнер




Спонсори




Генеральні інформаційні партнери





Партнери



Головні інформаційні партнери




Офіційні інформаційні партнери




Інформаційний партнер


















Огляд преси

Конкурс Горовиця викликав ажіотаж

26.06.2012


"День"
 

Пристрасті вирують не тільки у фан-зоні...

Марія ТОМАК, «День»

ФОТО КОСТЯНТ?НА ГР?Ш?НА / «День»

16-РІЧНОМУ ОЛЕКСАНДРОВІ КУТУЗОВУ З ПЕРШОГО Ж ТУРУ ПРОРОКУВАЛ? ПЕРЕМОГУ... І ЦЕ СПРАВД?ЛОСЯ

Усього-на-всього в кількох кроках від київської фан-зони (з її гучними розвагами й тисячами фанатів), у філармонії — зовсім інший світ. Протягом останніх двох тижнів тут тривали прослуховування учасників та визначення переможців ІХ Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Цього разу — в середній та старших групах.

Нехай у матеріалі про конкурс молодих піаністів цифри менш доречні, аніж у розмові про футбольну першість, зате — не менш промовисті. Серед 12 лауреатів цьогорічного конкурсу Горовиця: шестеро — росіяни, четверо — українці, по одній представниці з Китаю та Грузії. При цьому перші місця і в середній, і в старшій групах посіли росіяни — 16-річний Олександр Кутузов і 24-річний Олександр Сінчук. Окрім учасників із України, Росії та Китаю, яких було на конкурсі найбільше (відповідно 22, 18 та 14 осіб), до Києва також з’їхалися молоді піаністи з Латвії, Литви, Азербайджану, Грузії, Південної Кореї, Франції, Італії, США, Білорусі, Японії та Канади.

Щодо того, хто стане переможцем у середній групі, сумнівів, здається, не було від початку. Як тільки студент Московського державного музичного коледжу імені Ф.Шопена Олександр Кутузов виступив у першому турі, зігравши Баха, Бетховена, Шопена та «Ранок у лісі» нашого земляка Ігоря Шамо, зал — після бурхливих овацій — зашурхотів: «Це — переможець!» І зрештою виявилося, що він має рацію... Мабуть, у середовищі поціновувачів класичної музики чутки розповсюджуються з не меншою динамікою, ніж у більш «прозаїчних» колах, адже вже в ІІ і ІІІ турах на прослуховуваннях Олександра Кутузова було не проштовхнутися.

— По молоко та хліб я ходити не можу, за мене це роблять мої молоді помічники, а сюди, на конкурс Горовиця, приходжу, буквально тікаю, — самоіронічно каже літня дама, що сидить поруч. — Сьогодні прийшла спеціально, щоб послухати Кутузова. От вона — сила мистецтва, яке вимагає жертв.

В останні дні конкурсу в колонному залі імені Лисенка — аншлаг за аншлагом. Уже під час третього туру працівники філармонії змушені були видавати на вході номерні талони — щоб до приміщення не пройшло більше людей, аніж вміщає зала (а вміщає вона як для філармонії європейської столиці дуже небагато). Отже, почути, як грають молоді таланти в супроводі оркестрів — Національного симфонічного під керівництвом Володимира Сіренка та Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії під керівництвом Миколи Дядюри, — вдалося далеко не всім охочим. Втім, найстійкіші надії не втрачали: і кілька днів поспіль біля входу до філармонії тупцювало чимало людей, які боролися (інакше не скажеш!) за право потрапити до середини. Що то був за «філармонічний натовп» за рівнем толерантності й терпимості до ближнього свого — окремий предмет для аналізу. Та, думається, ці аншлаги й черги пов’язані не тільки з тим, що вхід на заходи в рамках конкурсу традиційно безкоштовний. Мабуть, це щось більше. Чи то пак серйозніше. Залишається тільки дивуватися, як химерно в українцях подеколи поєднуються агресивне загартування, вироблене в радянських чергах, і потяг до згаданої моєю співрозмовницею «сили мистецтва». Добре було би, щоб останнє зрештою в нас перемогло...
 
 
 



© 1997-2007, Конкурс Горовиця, всі права захищені.
lilly cialis canada generic cialis canada online buy cialis canada pharmacy where to buy cialis in canada online cialis wholesale canada