Преса фестивалю "Віртуози планети" 2007

Бліц-інтерв'ю з учасниками ІІ Міжнародного музичного фестивалю «Віртуози планети»

Вон Вай Інь  (Китай), Лауреат І премії Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця 2007 (Україна):

«Музика Шопена відкриває серце»

Як змінилося Ваше концертне життя після участі в конкурсі піаністів пам'яті Горовиця?

Я стала дуже багато гастролювати. Ось у жовтні дам кілька концертів у містах США (Нью-Йорк, Чикаго, Вашингтон), далі відправлюсь до Єгипту, а потім - в Париж. Тепер я більш впевненіше себе відчуваю. 

-      Де легше грати - на конкурсі чи на фестивалі?

-      Складно сказати. Як на мене, це одне й те ж саме. Правда, на фестивалі почуваєшся вільніше.

-      Що для Вас сцена?

-      Все! Це - моє життя.

-      Хто Ваш улюблений композитор?

-      Шопен. Його музика відкриває серце.

 Ян Депрете (Бельгія), Лауреат І премії Міжнародного конкурсу гітаристів "Printemps de la Guitare" (Бельгія):

«Серед всіх країн колишнього Союзу Україна - найбільш мисляча»

-      Чи цікава Вам наша культура, що про неї знаєте?

-      Я багато не знаю. Знаю Шевченко. Знаю, що українці як нація - відкриті, щирі та емоційні, вони мають велике серце. Ваша культура - унікальна, бо досить древня, варто глянути на одні лиш старі будинки та церкви. А ще, мені здається, що зі всіх країн Радянського Союзу Україна була найбільш відкритою для світу і найбільш мислячою країною, вона легко сприймала та засвоювала нові віяння. Мені тут комфортно.

-      А кого чули із наших виконавців?

-      Колись слухав Миколу Луганського, він грав Рахманінова - у мене просто дух перехоплювало! Ще я пам'ятаю московський концерт Володимира Горовиця у 1986 році, (хоч я був тоді ще зовсім малим), - це фантастика!

-      Концерт «Аранхуес» Родріго для гітари з оркестром, що Ви тут зіграли був підібраний спеціально для цього фестивалю?

-      Та ні. Просто це - найбільш відомий у  світі концерт для гітари. Крім того, він дуже яскравий, емоційний, і, мені здалося, - близький слов'янському серцю. Уперше я його грав, коли був маленьким хлопчиком, точніше - худим. Мені було 16.

-      Що є кар'єра музиканта у Бельгії?

-      Бельгія - дуже маленька країна. Тому, окрім концертів дома, де я виступаю з Національним оркестром ще гастролюю з оркестром Санкт-Петербургу. А взагалі я можу сказати, що моя ситуація як бельгійського музиканта - особлива. Вона склалась дуже вдало, на відміну від інших моїх колег. Окрім власних гастролей, я маю намір працювати з кіно-композитором, Педро Альмадовара. Це дуже відомий у нас композитор. Нещодавно він отримав «Оскар» за музику до одного з фільму. Часто виступає з нашим Національним оркестром і недавно попросив мене грати з ним, знімаючись на телебаченні. Для мене - це значна подія в моєму житті і велика честь.

-      Чим займаєтесь у вільний час, якщо він у вас є?

-      Люблю грати в шахи, дивитись телевізор, гуляти в горах і займатись спортом - я граю теніс і пінг-понг. Виховую дванадцятирічну доньку. А взагалі найбільше люблю просто сісти в крісло та випити бокал хорошого вина. Можу сказати: я - щаслива людина.

 Аморі Кейто (Франція), Лауреат І премії Міжнародного конкурсу скрипалів ім. Родольфо Ліпіцера (Італія):

 «Найголовніше в житті - займатися улюбленою справою»

- Ви вперше на Україні?

- Так, встиг побувати в Соборі Св. Софії - сподобалось.

- Що потрібно музиканту для успіху?

- Головне, щоб музика була його улюбленим заняттям, все інше - додасться. А взагалі, вважаю, будь-яка справа буде успішною, коли йтиме від серця.

- Маєте улюбленого композитора чи твір?

-                      Їх багато. Але все ж таки на першому місці - Іоганн Себастьян Бах.

Олександра Грот (Росія), Лауреат І премії Міжнародного конкурсу ім. Карла Нільсена (Данія):

«Окрім музики, страшенно люблю займатися програмуванням»

 -  Які враження від Києва?

-      Я постійно порівнюю Київ з Москвою. І, знаєте, мені здається, Київ - більш дружелюбніший. Тут почуваєшся спокійніше. І люди приємніші, легко йдуть на контакт.

- Концерт Ібера, що Ви виконували тут - то, напевно, Ваш улюблений твір?  

- Так, один з них.   

- Маєте авторитетів у своїй сфері?

- Я почала займатися музикою після того як побувала на концерті Джеймса Гавела (це - один з найвідоміших флейтистів світу). Він довгий час був моїм кумиром. Але тепер я не можу сказати, що він так само є моїм авторитетом номер один. Залишились лише яскраві враження від того концерту. От і все. Напевно, авторитетів у мене немає.

- У Вас є хобі, чи будь-яке інше заняття, окрім музики?

- Страшенно люблю займатися програмуванням на «Макінтоші».

Антоніо Помпа-Балді (Італія), Лауреат I премії Міжнародного конкурсу піаністів у Клівленді (США):

«До слов'ян відчуваю особливий сентимент»

 - Чому саме Перший фортепіанний концерт Чайковського? Улюблений твір, любов до слов'янської музики?

- Недавно грав його Карнегі-холл у Нью-Йорку. А взагалі для заходів, подібних до цього найбільше підходить Чайковський: віртуозний, блискучий, ефектний.

- Маєте улюблених композиторів серед російських класиків?

- Улюбленого важко виділити. Але все ж таки по відношенню до слов'ян взагалі відчуваю особливий сентимент.

- Чим займаєтесь у вільний час?

У мене його майже немає. Все займають гастрольні поїздки. Ледь викроюю трохи часу, аби побути з донькою, їй лише два роки.

Сергій Кудряков (Росія), Лауреат І премії Міжнародного конкурсу піаністів ім. Гези Анда (Швейцарія)

-      Як Ви дізнались про «Віртуози планети»?

-      Мене запросили.

-      Де гастролювали, що запам'яталось найбільше?

-      Гастролював багато де, яскравих вражень також достатньо. Дні розписані гастролями на кілька місяців наперед. Прямо з Києва їду до Швейцарії, звідти в Німеччину, аж тоді - додому. З-за такого розкладу та через репетиції не встигаю подивитись місто, де буваю.

-      Третій фортепіанний концерт Рахманінова, з яким Ви тут виступили - то спеціально для Києва?

-      Не зовсім. Три дні назад грав його у Володимирі.

-      На когось рівняєтесь із великих?

-      Їх дуже багато, тих, на кого можна і треба рівнятися, багатьох уже нема на світі. Важко виокремити когось одного. То так само як з улюбленим композитором. Простіше, мабуть, сказати кого я не люблю грати. А взагалі я схильний до різноманітності в музиці.

-      Як вдається поєднувати концертну діяльність з педагогічною діяльністю?

-     Цікаво і те й інше. Я так вже вісім років живу і планую нічого не змінювати й надалі. Звичайно, гастролювати приємніше, якщо запрошують.

Джи Хью Пак (Корея), Лауреат І премії Міжнародного конкурсу вокалістів у Преторії (ПАР)

                                                                               - Хто Ваш улюблений композитор?

-      Верді. Простий і, в той же час, дуже складний композитор. Вважаю, його арія Джильди (і моя улюблена арія) - вершина його мистецтва.

-      Чим займаєтесь у вільний час?

-      Дуже люблю куховарити, хоч я й не дуже хороший повар. Ще люблю займатися своїм маленьким цуценям. Взагалі обожнюю тварин. І як маю вільну хвилинку, відправляюсь на погулянку в зоомагазини.

Тарас Штонда (Україна), Лауреат І премії Міжнародного конкурсу Марії Калас Гран-прі.(Греція):

«Я люблю помирати на сцені»

-      На когось рівняєтесь зі своїх попередників?

-      Дуже люблю Бориса Гмирю, Пирогова. Але саме в «Борисі Годунові» та у «Фаусті» для мене авторитетом залишається Шаляпін. І, звичайно, я, хоч і підсвідомо, його наслідую. Але я цього не боюсь - Шаляпін для мене залишається недосяжною висотою, ідеалом.

-      Вам ближчі драматичні ролі чи буфонні?

Все ж таки, більше люблю драму і трагедію. Хоч із задоволенням виконую, наприклад, арію Базиліо, і в ній повністю самовиражаюсь. Там навіть є щось диявольське - наклеп, котрий володіє світом. Проте, як то не дивно звучить, я люблю помирати на сцені. Борис Годунов - одна з моїх найулюбленіших ролей.  

- Ви релігійна людина?

- Я не є атеїстом. Але моя віра - це, насамперед, розуміння та повага. Мені часом здається, що я займаюся кощунством - я співаю і Ісуса Христа, і диявола, обидві ролі виходять добре, виходить, я в чомусь лукавлю?... Але, тим не менше, я - артист. А взагалі, гадаю, людина повинна або у щось фанатично, сліпо вірити, або не вірити взагалі. Я звик надіятись лише на  самого себе.

-  Що Ви відчуваєте, відспівавши оперу?

- Якщо вистава вдалася - величезне піднесення. Мені здається, що я зміг би заспівати усе, що проспівав ще раз.

- У Вас є інші захоплення, окрім музики?

- Я ніколи не буваю повністю вільним від музики. Я все одно думаю про неї, можу щось наспівувати, проробляти якісь образи. Колись грав у футбол і займався важкою атлетикою.

        Ірина Полстянкіна, Анті Сіірала, Олександра  

        Грот і Антон Павловський (Росія), Лауреат І  

        премії  Міжнародного музичного конкурсу

         «Празька весна» (Чехія)                                               

Матеріал підготували -

Прес-група фестивалю:

Ганна Решетняк, Анастасія Гладкая,

Тетяна Ципан, Ірина Жданько,

Ольга Коломієй

 Куратор: Олеся Найдюк

< повернутись  |  Версiя для друку